Тексты песен   >   Т > Тарас Григорович Шевченко > Великий льох. Три душі

Тарас Григорович Шевченко - Великий льох. Три душі - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Тарас Григорович Шевченко

Название песни: Великий льох. Три душі

Дата добавления: 24.04.2025 | 09:16:10

Просмотров: 1

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Тарас Григорович Шевченко - Великий льох. Три душі

ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ
Большой погреб


(Містерія)
(Мистерия)


Положилъ еси насъ [поношеніе] сосЂдомъ нашымъ, подражненіе и поруганіе сущымъ окрестъ насъ. Положилъ еси насъ въ притчу во языцЂхъ, покиванію главы въ людехъ.
Положилъ еси насъ [поношение] сосЂдомъ нашимъ, подражнение и надругательство сущимъ окрестъ насъ. Положилъ еси насъ в притчу во языцЂхъ, покачиванию главы въ людехъ.
Псалом 43, ст. 14 и 15,
Псалом 43, ст. 14 и 15,


ТРИ ДУШІ
ТРИ ДУШИ


Як сніг, три пташечки летіли
Как снег, три птички летели
Через Суботове і сіли
Через Субботово и сели
На похиленному хресті
На преклонном кресте
На старій церкві. «Бог простить:
Старая церковь. «Бог простит:
Ми тепер душі, а не люди,
Мы теперь души, а не люди,
А відціля видніше буде,
А откуда виднее будет,
Як той розкопуватимуть льох.
Как тот будут раскапывать погреб.
Коли б вже швидче розкопали,
Если бы быстрее раскопали,
Тойді б у Рай нас повпускали,
Тогда бы в Рай нас повпускали,
Бо так сказав Петрові Бог:
Ибо так сказал Петру Бог:
„Тойді у Рай їх повпускаєш,
„Тогда в Рай их повпускаешь,
Як все москаль позабирає,
Как все москаль забирает,
Як розкопа великий льох“».
Как раскопка большой погреб“».


І
И
Як була я людиною,
Как была я человеком,
То Прісею звалась;
То Присею звалась;
Я отутечки родилась,
Я отутечки родилась,
Тут і виростала,
Здесь и росла,
Отут, було, на цвинтарі
Тут было на кладбище.
Я з дітьми гуляю
Я с детьми гуляю
І з Юрусем-гетьманенком
И с Юрусем-гетманенко
У піжмурки граєм.
В прятки играем.
А гетьманша, було, вийде
А гетманша, было, получится
Та й кликне в будинок,
Да и кликнет в дом,
Онде клуня. А там мені
Вон рига. А там мне
І фіг і родзинок —
И фиг и изюма
Всього мені понадає
Всего мне понадобится
І на руках носить...
И на руках носит...
А з гетьманом як приїдуть
А с гетманом как приедут
Із Чигрина гості,
Из Чигрина гости,
То це й шлють, було, за мною.
Это и шлют, было, за мной.
Одягнуть, обують,
Наденут, обуют,
І гетьман бере на руки,
И гетман берет на руки,
Носить і цілує.
Носит и целует.
Отак-то я в Суботові
Так-то я в Субботове
Росла, виростала!
Росла, росла!
Як квіточка; і всі мене
Как цветочек; и все меня
Любили й вітали.
Любили и поздравляли.
І нікому я нічого,
И никому я ничего,
Ніже злого слова,
Ниже злого слова,
Не сказала. Уродлива
Не сказала. Красивая
Та ще й чорноброва.
Да еще и чернобровая.
Всі на мене залицялись
Все на меня ухаживали
І сватати стали,
И сватать стали,
А у мене, як на теє,
А у меня, как на то,
Й рушники вже ткались.
И полотенца уже ткались.
От-от була б подавала,
Вот-вот была бы подавала,
Та лихо зостріло!
Да беда встретила!
Вранці-рано, в Пилипівку,
Утром рано, в Филипповку,
Якраз у неділю,
Как раз в воскресенье,
Побігла я за водою...
Побежала я за водой...
Вже й криниця тая
Уже и колодец тот
Замуліла і висохла!
Замулила и высохла!
А я все літаю!..
А я все летаю!
Дивлюсь — гетьман з старшиною.
Смотрю – гетман со старшиной.
Я води набрала
Я воды набрала
Та вповні шлях і перейшла;
Но вполне путь и перешла;
А того й не знала,
А того и не знала,
Що він їхав в Переяслов
Что он ехал в Переяслов
Москві присягати!..
Москве присягать!..
І вже ледви я, наледви
И уже едва я, еле
Донесла до хати
Донесла до дома
Оту воду... Чом я з нею
Эту воду... Почему я с ней
Відер не побила!
Ведер не побила!
Батька, матір, себе, брата,
Отца, мать, себя, брата,
Собак отруїла
Собак отравила
Тію клятою водою!
Эту проклятой водой!
От за що караюсь,
Вот за что наказываюсь,
От за що мене, сестрички,
Вот за что меня, сестрички,
І в Рай не пускають.
И в Рай не пускают.


II
II
А мене, мої сестрички,
А меня, мои сестренки,
За те не впустили,
За то не упустили,
Що цареві московському
Что царю московскому
Коня напоїла
Коня напоила
В Батурині, як він їхав
В Батурине, как он ехал
В Москву із Полтави.
В Москву из Полтавы.
Я була ще недолітком,
Я была еще ребёнком,
Як Батурин славний
Как Батурин славен
Москва вночі запалила,
Москва ночью зажгла,
Чечеля убила,
Чечеля убила,
І малого, і старого
И малого, и старика
В Сейму потопила.
В Сейма потопила.
Я меж трупами валялась
Я между трупами валялась
У самих палатах
В самих палатах
Мазепиних... Коло мене
Мазепиных... Возле меня
І сестра, і мати
И сестра, и мать
Зарізані, обнявшися,
Зарезанные, обнявшись,
Зо мною лежали;
Со мной лежали;
І насилу-то, насилу
И с трудом-то, с трудом
Мене одірвали
Меня оторвали
Од матері неживої.
От матери неодушевленной.
Що вже я просила
Что уж я просила
Московського копитана,
Московского капитана,
Щоб і мене вбили.
Чтобы и меня убили.
Ні, не вбили, а пустили
Нет, не убили, а пустили
Москалям на грище!
Москалям на грище!
Насилу я сховалася
С трудом я скрылась
На тім пожарищі.
На том пожарище.
Одна тілько й осталася
Одна только и осталась
В Батурині хата!
В Батурине дом!
І в тій хаті поставили
И в том доме поставили
Царя ночувати,
Царя ночевать,
Як вертавсь із-під Полтави.
Как возвращался из-под Полтавы.
А я йшла з водою
А я уходила с водой
До хатини... а він мені
В хижину... а он мне
Махає рукою.
Машет рукой.
Каже коня напоїти,
Говорит коню напоить,
А я й напоїла!
А я и напоила!
Я не знала, що я тяжко,
Я не знала, что я тяжело,
Тяжко согрішила!
Тяжело согрешила!
Ледве я дійшла до хати,
Едва я дошла до дома,
На порозі впала.
На пороге упала.
А назавтра, як цар вийшов,
А на следующий день, когда царь вышел,
Мене поховали
Меня похоронили
Та бабуся, що осталась
Да бабушка, что осталась
На тій пожарині,
На той пожарине,
Та ще й мене привітала
Да еще и меня поздравила
В безверхій хатині.
В безверхой хижине.
А назавтра й вона вмерла
А назавтра и она умерла
Й зотліла у хаті,
И упала в хате,
Бо нікому в Батурині
Потому что никому в Батурине
Було поховати.
Было похоронено.
Уже й хату розкидали
Уже и хату разбрасывали
І сволок з словами
И сволок со словами
На угілля попалили!..
На уголь пожгли!
А я над ярами
А я над оврагами
І степами козацькими
И степями казацкими
І досі літаю!
До сих пор летаю!
І за що мене карають,
И за что меня наказывают,
Я й сама не знаю!
Я сама не знаю!
Мабуть, за те, що всякому
Пожалуй, за то, что всякому
Служила, годила...
Служила, годила...
Що цареві московському
Что царю московскому
Коня напоїла!..
Коня напоила!


III
III


А я в Каневі родилась.
А я в Каневе родилась.
Ще й не говорила,
Еще и не говорила,
Мене мати ще сповиту
Меня мать еще обвита
На руках носила,
На руках носила,
Як їхала Катерина
Как ехала Екатерина
В Канів по Дніпрові.
В Канев по Днепру.
А ми з матір’ю сиділи
А мы с матерью сидели
На горі в діброві.
На горе в дубраве.
Я плакала; я не знаю,
Я плакала; я не знаю,
Чи їсти хотілось,
Есть ли хотелось,
Чи, може, що в маленької
Или, может, что у маленькой
На той час боліло.
В то время болело.
Мене мати забавляла,
Меня мать забавляла,
На Дніпр поглядала;
На Днепр поглядывала;
І галеру золотую
И галеру золотую
Мені показала,
Мне показала,
Мов будинок. А в галері
Как дом. А в галере
Князі, і всі сили,
Князья, и все силы,
Воєводи... і меж ними
Воеводы... и между ними
Цариця сиділа.
Царица сидела.
Я глянула, усміхнулась...
Я посмотрела, улыбнулась.
Та й духу не стало!
Да и духа не стало!
Й мати вмерла, в одній ямі
И мать умерла, в одной яме
Обох поховали!
Обоих похоронили!
От за що, мої
Вот за что, мои
Смотрите так же

Тарас Григорович Шевченко - Росли укупочці, зросли

Тарас Григорович Шевченко - Кума моя і я...

Тарас Григорович Шевченко - Не женися на багатій...

Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки. ч.1

Тарас Григорович Шевченко - Сестрі

Все тексты Тарас Григорович Шевченко >>>