Тексты песен   >   Т > Таїсія Повалій та Йосип Кобзон > Пісня про матір

Таїсія Повалій та Йосип Кобзон - Пісня про матір - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Таїсія Повалій та Йосип Кобзон

Название песни: Пісня про матір

Дата добавления: 09.03.2025 | 03:50:07

Просмотров: 11

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Таїсія Повалій та Йосип Кобзон - Пісня про матір

Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Посеяла людям лета свои, летушка рожью,
Прибрала планету, послала стежкам споришу.
Убрала планету, послала тропам спорыша.
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Научила детей, как на свете по совести жить,
Зітхнула полегко — і тихо пішла за межу.
Вздохнула слегка — и тихо ушла за границу.


— Куди ж це ви, мамо?! — сполохано кинулись діти.
— Куда же вы, мама?! – испуганно бросились дети.
— Куди ж ви, бабусю? — онуки біжать до воріт.
— Куда же вы, бабушка? - внуки бегут к воротам.
— Та я ж недалечко… де сонце лягає спочити.
— Да я же недалеко… где солнце ложится отдохнуть.
Пора мені, діти… А ви вже без мене ростіть.
Пора мне, дети… А вы уже без меня растите.


— Та як же без вас ми?.. Та що ви намислили, мамо?
— Да как же мы без вас?.. Да что вы намыслили, мама?
— А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?
- А кто нас, бабушка, в сон поведет по сказкам?
— А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
— А я вам оставляю все радуги с журавлями,
І срібло на травах, і золото на колосках.
И серебро на травах, и золото на колосьях.


— Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата,
— Не надо нам радугу, не нужно нам серебра и злата,
Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.
Лишь бы вы нас ждали всегда у ворот.
Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу,—
Но мы переделаем всю вашу вечную работу.
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!
Оставайтесь, мамочка. Навеки оставайтесь. Не уходите!


Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Она улыбнулась, красивая и седая, как судьба,
Змахнула рукою — злетіли у вись рушники.
Взмахнула рукой — взлетели в вись полотенца.
«Лишайтесь щасливі»,— і стала замисленим полем
«Остайтесь счастливы», и стала задумчивым полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.
На всю планету, на все поколения и века.